Українська хата

Під двором українське селянство розуміло загороджене на садибі місце, зайняте будівлями. Двір був центром господарського і побутового життя селянства. Основна увага при будівництві садиби приділялася розміщенню житлового будинку, причому бік його з найбільшою кількістю віконних прорізів повинен був орієнтуватися на південний схід та південний захід, що забезпечувало хату сонячним освітленням.


На Поліссі, в Карпатах та поселеннях, розташованих у басейнах рік, річок, враховувався такий важливий фактор, як рівень води під час паводків.

Орієнтація будинків значно впливала на їх розташування стосовно вулиці (залежно від її напрямку). Якщо вулиця спрямована з півночі на південь та з південного сходу на північний захід або з південного заходу на північний схід, то житлові будинки розташовувалися перпендикулярно до вулиці, тобто вузькою стороною (торцем). Коли ж вулиця йшла зі сходу на захід, то будинки споруджувалися паралельно вулиці довгим фасадом або напільною стороною.

У розташуванні хати і господарських будівель щодо вулиці чи дороги (у вуличних і рядових поселеннях) побутувало три варіанти: житло знаходилось ближче до комунікації, а господарські будівлі – в глибині двору; житло розташовувалось у глибині двору, а господарські будівлі – ближче до вулиці; житло знаходилось на одній стороні вулиці, а на другій – господарські будівлі (таке розташування характерне для українського Полісся).

Коли в низинних районах житло та господарські будівлі розташовували, орієнтуючись переважно на вулицю, то в гірських місцевостях будівництво зумовлювалося природними факторами – рельєфом місцевості. Якщо у вузькій долині потік чи річка текли близько гори, житло розташовувалося на тому боці потоку, де був широкий простір, – тоді між потоком та двором утворювалася дорога. У деяких селах забудова проводилася вздовж ріки, з обох боків потоку, зрідка – з обох одночасно.

Залежно від напрямку течії ставилося житло і завжди з орієнтацією на південні румби. Зрідка, коли ширина ділянки була більшою за довжину або дорівнювала їй, житло орієнтували до вулиці довгим боком (здебільшого переднім фасадом). У долинах і низовинах, де переважали вуличні поселення, розташування будинку залежало від локальної морфології (напрямок вулиць, форми земельних ділянок тощо). Тут переважала орієнтація жител вузьким торцевим боком до вулиці. Причина цього – дальше дрібнення внутрішніх (садибних) наділів і звуження будівельних ділянок, внаслідок чого проводити забудову у більшості випадків інакше було неможливо.

Іноді, як наслідок малоземелля, на одній вузькій садибі розміщувалися витягнуті в лінію дві-три і більше хат, залежно від батька. Умови одноосібного сільського господарства вимагали простого, зручного й короткого зв’язку житла з господарськими будівлями.

Розташування житлових і господарських будинків на присадибних ділянках залежало від розміру площі, місця розташування вулиці, ріки, ландшафту і т. д.

Українська хата